Післявоєнний період нашої школи

14 вересня 1944 року розпочалося навчання у середній жіночій школі № 28 м. Львова згідно з наказом № 23 від 13 вересня 1944 р. Цікавим є той факт, що ознайомлюючись з наказом про початок роботи школи, вчителі підписувались польською мовою. 25 січня 1945 р. директором школи призначено Цимбал Олександру Данилівну.
«Спокійне і серйозне обличчя, проста мова, скромний післявоєнний одяг – сірий костюм з світлою блузкою. Такою вона була усі роки мого навчання.» - згадує учениця Алла Красовська, коли у 1947 році її батьки подали документи до шостого класу 28-ої жіночої школи. У своїх спогадах пані Алла згадує, що школа була світла, затишна, багато квітів, ціла оранжерея на другому поверсі.
Навчання розпочиналося о 8 год. 55 хв. У школі організували курси для вчителів російської та української мов. Вже 25 листопада 1944 році у школі провели перевірку викладання історії, за її результатами було звільнено одну вчительку.
В перші повоєнні роки у школі викладали: вчитель математики Щибря Пімен Павлович, вчитель хімії Бойко Констянтин Вікентієвич, вчитель фізики Гриненко Надія Андріївна, вчителька німецької мови Арем Марія Адольфівна, вчитель географії Чумак Текля Семенівна, вчитель російської мови Цимбал Марія Василівна, вчитель української мови Ванжуло Лариса Федорівна.
У 40-х роках школа зіткнулася з такими проблемами: в 1-му та 2-му класах навчалося по 50 дітей. Різниця у віці серед молодших учнів становила 3-4 роки. Немає підручників, наочності, гостро стоїть проблема боротьби з неписемністю і для її вирішення 4 березня 1946 р. на роботу прийняли вчителя з ліквідації неписемності та малописемності Бакуліну Ніну Харлантіївну.
Важливим було питання культури мови педпрацівників. На педраді обговорювали питання паразитизмів у мові - «жаргон декласcированого элемента, который засоряет язык» та про місцевий діалект.
З 1946 року у школі працює багато гуртків: фізичний, математичний, історичний, співочий, драматичний. На великій перерві вчителі проводять час зі своїми учнями – читають газети та обговорюють статті, займаються художньою самодіяльністю. В цей час категорично було заборонено учням співати пісню –«Чом чом земле моя..». У 1948 році в школу призначено шкільного лікаря; в школі навчається 441 учениця.

50-60-ті роки ХХ-го століття

У 1953 р. згідно зі шкільною реформою школа стає змішаною – жіночо-чоловічою. Згідно з наказом № 38 від 31 серпня 1954 року 127 хлопців зі школи № 4 перейшли до школи №28, а частина дівчат школи № 28 поповнила учнівський колектив школи № 4. Навчання у 8-10-х класах коштувало 75 карбованців за півроку.
В цей період у школі щосуботи проводилися учнівські вечори, на які запрошувалися письменники, артисти, науковці, демонструвалися досягнення художньої самодіяльності. Діяла команда КВК, якою керували Вайфельд А.І. та Шпорн М.С.
1958 рік – директором школи стає заслужений учитель УРСР Ковалишин Петро Іванович (з 18 серпня 1944 року директор Львівської обласної дитячої технічної та сільськогосподарської станції).
Школа працює над питаннями національно-патріотичного виховання. Вводиться особливий елемент шкільної форми – вишитий комірець. За сприяння директора у школі створюються музичні студії з гри на фортепіано, баяні, скрипці, сопілці, духових інструментах. З цих студій організовано симфонічний оркестр школи під керівництвом п. Керчинського, а згодом п.Філіпчук. Існував також оркестр духових інструментів під керівництвом п. І. Іванчика.
Учні 2-10 класів займалися у танцювальному гуртку під керівництвом п.М.М. Вантуха (нині народний артист України). Неодноразово школа вступала з концертами перед батьками, а також перед робітниками Львівського автобусного заводу, який шефствував над школою. Оркестри школи давали концерти у Києві, Волгограді, Петербурзі, Одесі, Москві. Школа була нагороджена грамотою ВДНГ.
1959 рік – школі надали статус спеціалізованої з викладанням ряду предметів німецькою мовою.
Зі спогадів випускниці 1956 року Гвозденко Тамари Миколаївни: «То були повоєнні роки і не всі могли купити дитині форму, тому багато хто ходив в українському строї. На перервах старші учні бавилися з молодшими в ігри. Вчителі ставилися з повагою до учнів і зверталися на Ви. З моєю молодшою сестрою (випуск 1958 року) вчилися Богдан Ступка та Роман Лемеха. Пам’ятаю Наталю Лотоцьку, знамениту ведучу програми «Від суботи до суботи» (1944-1954 рр).
Зі спогадів випускниці 1956 року Щепаняк Зеновії Антонівни: «Коли заходив у школу, то не знав чи то урок чи перерва: завжди ходили учні з книжками в руках. Щось вчили, повторювали, ніхто не бігав. В школі було дуже цікаво. Після уроків ніхто не поспішав додому. Всі розходилися по гуртках, на консультації. Вчителі цілковито віддавали себе учням. Згадую п. Артем М.А. – відмінника народної освіти. Це була така собі панця, але дуже розумна.».
Зі спогадів Паньків Ірини Петрівни: «Старий корпус школи у 1950-1954 рр. був технікумом, куди ішли діти після 7-го класу.
Відомим учнем школи був Богдан Сильвестрович Ступка. Навчався він у школі з 1 вересня 1955 р. по травень 1958 р. Зі спогадів Надії Красій Джурик: «Він відзначався чистотою, завжди акуратний, вихований. Батько його працював у оперному театрі. Якщо інші хлопці носили кльош-штани, то Богдан носив класичний костюм з вузькими штанями. Його називали «стиляга». Він активно ходив до драмгуртка.»
Цікавим є той факт, що окрім звичайних предметів в цей час діти вивчали ще стенографію та машинознавство.
1964 рік – Львівська міська рада присвоїла школі ім’я Т.Г.Шевченка за шанобливе ставлення до пам’яті поета та з нагоди 150-річчя від дня народження поета.
1965 рік – засновано Клуб інтернаціональної дружби (КІД) ім. Віллі Бределя, керівник Волощук Анна Іванівна.
У 1965 році дирекція школи звернулася з листом-проханням в Академію мистецтв Німецької Демократичної Республіки до пані Мані Бредель, дружини відомого письменника-антифашиста, дозволити присвоїти нашому клубові ім'я її чоловіка Віллі Бределя.

70-80-ті роки ХХ-го століття

У щорічному конкурсі клубів інтернаціональної дружби у 1970 році наш клуб зайняв перше місце.
Частим гостем нашої школи була відома громадська діячка Німеччини, колишній в'язень концтабору Бухенвальду - Еріка Бухманн.
Кожного року святкувались у школі річниці НДР, проводились вечори німецькою мовою. Учень нашої школи Рега Юрій був делегатом X-го всесвітнього фестивалю молоді і студентів в Берліні.
Відомий журнал колишньої НДР „Freie Welt" №38 в 1973 році надрукував велику статтю про Україну та нашу школу. Журналісти побували в нашій школі і провели німецькою мовою з учнями урок, присвячений Івану Франку.
1973 рік – школу очолив Ейфлер Іван Лук’янович, продовжуються славні традиції національно-патріотичного і естетичного виховання, активно розгортаються міжнародні зв’язки;
1980 рік – школа стає постійним учасником щорічного Всесоюзного фестивалю інтернаціональної дружби;
1984 рік – поїздка учнів та вчителів школи до Лейпціга до школи ім. Тараса Шевченка.
В 1984 році нам вдалося налагодити зв’язки зі школою ім.Тараса Шевченка в Лейпцігу. Учні нашої школи разом з педагогами два рази побували з двотижневим візитом в гостях у цій школі, і один раз німецькі школярі та вчителі гостювали в нашій школі. З 1990 року по 1992 рік мала наша школа зв'язки із групами учнів з гімназією імені графа Адольф’єра в Гекленбурзі.
Завдяки Волощук Ганні Іванівні, керівникові КІД та вчителю німецької мови, учні нашої школи в національних костюмах з бандурами дали концерт, декламували уривки з „Фауста" Гете та балади Шиллера. Вірші та поеми Шевченка викликали захоплення у німецьких глядачів. У „Westfälische Nachrichten" захоплюючі враження від виступу та перебування учнів в Німеччині. Шкільний журнал Вестфалії опублікував статтю про перебування вчителів і учнів гімназії ім. графа Адольфа у Львові.
1987 рік – школа приймає гостей Всесоюзного фестивалю 21 школи столиць союзних республік та міст-героїв.
1988 рік - у школі відбувся черговий ХХІ-ий тур фестивалю інтернаціональної дружби.
Кiлькiсть переглядiв: 236

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.